Второе послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 |
1 |
2 |
3 |
4 Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости. |
5 Часто я думаю об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце. |
6 Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя. |
7 Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания. |
8 |
9 Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни, не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен |
10 и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие, |
11 глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. |
12 За то и оказался я в нынешнем моем положении. Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того. |
13 |
14 То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым. |
15 |
16 А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать, |
17 но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел. |
18 Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе. |
2-е ТимофiюРозділ 1 |
1 |
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
3 |
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |
Второе послание апостола Павла ТимофеюГлава 1 |
2-е ТимофiюРозділ 1 |
1 |
1 |
2 |
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
3 |
3 |
4 Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости. |
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
5 Часто я думаю об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце. |
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
6 Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя. |
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
7 Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания. |
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
8 |
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
9 Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни, не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен |
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
10 и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие, |
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
11 глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. |
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
12 За то и оказался я в нынешнем моем положении. Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того. |
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
13 |
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
14 То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым. |
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
15 |
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
16 А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать, |
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
17 но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел. |
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
18 Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе. |
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |